0%
Posted inArticles

Іванна Мелай сьогодні підкорює серця чоловіків Грузії

Posted on

«За місяць мені зателефонували і запропонували укласти «мільйонний контракт»

— Іванко, з чого почалася ваша співоча кар’єра?

— Співати я почала у п’ятирічному віці. Об’їздила дуже багато всеукраїнських та європейських конкурсів. Пригадую, перший свій виступ на конкурсі «Браво», який проходив в Ужгороді у ПАДІЮНі. Директором ПАДІЮНу тоді був Володимир Панов, а моєю викладачкою з вокалу – Тетяна Бабець. До речі, коли буваю на Закарпатті, завжди намагаюся зустрітися із Тетяною Михайлівною – займаюся з нею досі. І дуже її люблю. Крім участі в пісенних конкурсах, з семи до сімнадцяти років я співала у ресторані своїх батьків у місті Хуст, де щовечора була нова публіка, а, відтак, і нові знайомства та цікаві спілкування. Тож, сцени я ніколи не боялася. Із Закарпаття я виїхала, коли мені минуло 17 років. Склалося так, що я повинна була летіти на конкурс до Нью-Йорку, оскільки пройшла у відбірковий тур конкурсу талантів. Але, на жаль, у американському консульстві мені відмовили у візі через неповноліття. Однак, вже тоді я розуміла, що маю розвивати свій талант. Тому з Америкою, звісно, тоді не склалося, зате я твердо вирішила переїхати до Києва на навчання. Одного разу в столиці я потрапила на вечірку й мої друзі попросили мене заспівати. Так мене помітив один із засновників крупної мережі ресторанів «Козирна карта». Він підійшов до мене і зробив комплімент. Каже, ви справжня зірка. І запропонував укласти контракт. Я, зрозуміло, не сприйняла у той вечір серйозно цю пропозицію. Але вже за місяць мені зателефонували і запропонували «мільйонний контракт». Я його підписала і з цього все почалося: зйомки кліпів, обкладинки журналів, перші місця у хіт-парадах, а згодом – і мій дебют в ролі ведучої на М1.

— Розкажіть, будь ласка, що ж спонукало вас виїхати до Грузії, якщо й тут усе складалося доволі не погано?

— Що стосується України, то, як кажуть, нема пророка у своїй Вітчизні… На Закарпатті, наприклад, у мене концертів не було вже 7 років. У Грузії ж усе інакше. Та, почну з того, що до Грузії мене запросили на різдвяний концерт у 2011 році. Відома оперна співачка з Іспанії Етері Ламоріс шукала ведучу для «Українського Різдва в Грузії». Їй пропонували багатьох наших телезірок, котрі, зрештою, з якихось причин не підійшли. Тож пані Ламоріс почала сама шукати в Інтернеті кандидатку на цю роль і так зв’язалася зі мною. Ми зустрілися, познайомилися, багато розмовляли. Я, схоже, дуже сподобалася пані Ламоріс і вона тоді ще пожартувала: «Вас із Грузії так просто не відпустять». Певна річ, я не сприйняла ці слова всерйоз і тільки посміхнулася. Захід, який я вела в Грузії, був не просто звичайним концертом, він супроводжувався відкриттям дуже великого гірськолижного курорту в Сванетії. На цю подію приїхали всі тамтешні політики. Я ж, натомість, цього не знала. Тому дуже здивувалася, коли на вечері, куди мене запросили, познайомилася з грузинським шоу-бізнесом, їхньою елітою та президентом Михаїлом Саакашвілі.

«Вдячна грузинам за народну любов!»

Читати повну статтю